Символіка села


Герб села Ситняки	Прапор села Ситняки

Історія села

Ситняки – село в Макарівському районі, Київської області. Розташоване за 8 км від районного центру та за 56 км від обласного. Найближча залізнична станція - Бородянка, за 32 км.

Площа населеного пункту становить 223,9 га,загальна площа земель всього 1635,5 га.

Кількість дворів - 415.

Кількість населення - 615 осіб. (станом на 01.01.2019 р.)

День села - 21 вересня.

Про початок існування села відомо з протесту митрополита Рутського в 1616 р., в якому говориться, що "пан Стефан Лозка відняв від митрополичого помістя Ніжилович на 2 милі землі і осадив на цій землі село Ситняки". У середині XIX ст. у Ситняках вже проживало 678 осіб. Селяни викуповували землю і з 1861 р платили щорічний викуп 526 крб. До села належала і Завалівка. Цим хутором володів макарівський власник Павша. Але в 1875 р., невдовзі після заснування, помістя купила капітанша Л.А. Шульгіна. Проте вона не довго володіла Завалівкою і продала її майору А.Л. Карповичу.

Радянська влада була встановлена на селі в 1920 р. Тоді ж було створено і комнезам, який займався розподілом землі серед селян та допомагав продзагонам "викачувати" зерно в селі та в організації колгоспу, куди селяни не мали бажання іти. Лише в 1929 р. вдалося створити ТОЗ з незаможників. На його базі в 1930 р. виник колгосп "Червоний плугатар".

Голодомор 1932-1933 років забрав життя багатьох мешканців села Ситняки.Селян обкладали такими податками, що жоден з них не міг їх заплатити, тоді у людей забирали все, що було їстівне.Скільки людей померло від голоду, нікому не відомо, облік людей вести заборонялось.Нині на території села встановлено пам’ятний знак жертвам голодомору та репресій.

Під час Великої Вітчизняної війни 367 жителів села захищали рідну землю зі зброєю в руках. 9 липня 1941 р. фашисти окупували Ситняки, вивезли на каторгу 71 людину. 7 листопада 1943 р. Радянська армія звільнила село від загарбників, але в листопаді-грудні поблизу села йшли жорстокі бої. Воїни 20-ої Червонопрапорної ордена Суворова Новоград-Волинської мотострілецької бригади (командир генерал-лейтенант П.С. Ільїн) відбивали контратаки фашистів. 214 жителів села були нагороджені орденами і медалями Союзу РСР, 159-полягли смертю героїв.

У селі є пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули при визволенні села, їх прізвища написано на мармурових плитах та братська могила радянських воїнів, партизанки та голови колгоспу, закатованих фашистами.. У 1968 р. на рубежі оборони радянських військ встановлено пам'ятний знак на честь воїнів 20-ї мотострілецької бригади.

У 1964 р. збудовано восьмирічну школу, а 1980 р. на базі восьмирічної школи створено десятирічку. Тоді ж збудовано адмінприміщення. У 1981 р. споруджено новий Будинок культури, де пізніше на весь район прославився ансамбль "Червона калина".

У 1984 р. відкрито АТС, у 1990 р. - нове поштове відділення. У 2002 р. в Ситняках відкрито церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а в 2007 р.збудовано для неї нове приміщення. На даний час на території села діє : СФГ «Оберіг»,СФГ «Поруб», ВКП «Будпласт ЛТД» , 5 продовольчих магазинів, 1- магазин-кафе,1- кафе, готельний комплекс «Асторія», СТО, проммагазин, АЗС, пилоцех, цех по виготовленню напівфабрикатів, цех по виготовленню кормових сумішей для худоби. На території села розташований фельшерсько-акушерський пункт.

В селі діє футбольна команда «Оберіг», яка грає в районому чемпіонаті з футболу.

У 2011 році жителі села Ситняки почали здавати для обробітку свої земельні паї «Агрохолдінгу-МС», який на даний час обробив 707 га землі в селі.

На території села Ситняки відповідно до попереднього «Переліку пам’яток археології Київської області» затвердженого рішенням Київської обласної ради від 19.06.2003 року за №099-08-ХХІV, розташовані пам»ятки археології: Змієвий вал (ох №1110) розташований в західній частині села на городах садиб №145-149 по вул.Леніна та курган ІІІ тисячоліття до н.е. – І тис. н.е. (ох № 1111). За археологічною картою Київської губернії професора історії В.Б. Антоновича поблизу села ще в кінці ХІХ ст. залишилось 5 великих курганів. Вірогідно вони належали представникам давньоруських племен древлян.